infini

прикметникЗагальний іменник

Складове розкладання

infini

Етимологія

від латинського infinitus (необмежений).

Визначення

1. Який не має ні початку, ні кінця, який є без меж і обмежень.: L'éternité est infinie dans l'ordre du temps.

2. Те, що вважається безмежним, коли йдеться про божественні речі.абсолютно religion: L'homme ne peut bien concevoir l'infini.

3. Який не повинен мати кінця.: La gloire, la béatitude infinie des saints.

4. Який не має визначених меж, терміну тощо.за розширенням: Un espace infini. - Une durée infinie.

5. Який є дуже значним у своєму роді, як у фізичному, так і у моральному сенсі.перебільшення: Très intrigué, j'allais quérir une échelle ; je l'appliquai contre le mur et montai avec d'infinies précautions...
- Bigre ! - s'écria-t-il, avec un sentiment d'infinie vexation. - Quel idiot je suis ! J'aurais dû leur faire rendre leurs épées…. }}
La plupart des astres sont placés à une distance infinie.
Cette jeune fille a une grâce infinie.

6. Нечисленний.зокрема: Il y a un nombre infini d'auteurs qui ont écrit sur ce sujet.
Une infinie variété d'objets.
Des peines infinies.
Je vous ai des obligations infinies.

7. Характеризує множину, яка не має скінченної кількості елементів. mathématiques: Puisque (infini) s'injecte dans via l'application φ : --> , le corps sera infini.

Синоніми

non finiillimitééternel

Антонім

limité

Гіпонім

Переклади

німецька:unendlich
англійська:interminable
данська:uoverskuelig
грецька:άπειρος
голландська:oneindig
російська:бескрайный
шведська:ändlös

Див. також

finissant (прикм.) fin (ім.) finir (дієсл.) infini (ім.) finale (прикм.) finale (ім.) infinie (прикм.) fini (прикм.) semifini (прикм.) semi-fini (прикм.) finalisation (ім.) finalisme (ім.) infinitisme (ім.) final (прикм.) final (ім.) finité (ім.) infinitude (ім.) infinitiste (прикм.) finalité (ім.) infinité (ім.)