tôt

у давньофранцузькій мові tost, від народної латини tostum, середній рід, взятий за прислівник від tostus («смажений, запечений, обпалений»), дієприкметник минулого часу від torrere («смажити, запікати»); слово, ймовірно, спочатку мало значення «гаряче», звідки «швидко». див. tosto, італійською.