parfait

прикметник Загальний іменник Власний іменникдієслово

Складове розкладання

parfait

Етимологія

du latin perfectus . (xie siècle) parfit, (xe siècle) perfectus. participe passé du verbe parfaire, du latin perfectus.

Визначення

1. Participe passé masculin singulier de parfaire.

2. Troisième personne du singulier du présent de l'indicatif de parfaire.

Див. також

Parfait (ім.) parfaisant (дієсл.) parfaisons (дієсл.) parfont (дієсл.) parfaisions (дієсл.) parfaisiez (дієсл.) parfaisaient (дієсл.) parfis (дієсл.) parfîmes (дієсл.) parfîtes (дієсл.) parfirent (дієсл.) parferai (дієсл.) parferas (дієсл.) parfera (дієсл.) parferons (дієсл.) parferez (дієсл.) parfasse (дієсл.) parfasses (дієсл.) parfassions (дієсл.) parfassiez (дієсл.)