outrecuidant

прикметник Загальний іменникдієслово

Складове розкладання

outrecuidant

Етимологія

vient de outre : au-dessus et cuidere (latin) : croire. signifie que la personne se croit plus que ce qu'elle n'est.

Визначення

1. Participe présent du verbe outrecuider.

Див. також

outrecuidante (прикм.) outrecuidant (прикм.) outrecuidant (ім.) outrecuidants (прикм.) outrecuidantes (прикм.)