objet
Загальний іменник
Складове розкладання
objetвід латинського objectum («те, що поставлено попереду»), дієприкметник минулого часу середнього роду від objectus. (1346) [object]].
Визначення
- philosophie
- philosophie
- grammaire
Синонім
Антонім
Множина
objets
Гіперонім
Переклади
німецька:Objekt
англійська:subject
арабська:شيء
данська:ting
іспанська:objeto
фінська:esine
італійська:cosa
японська:物
голландська:voorwerp
польська:obiekt
португальська:artigo
російська:вещь
шведська:objekt
Див. також
objectal (прикм.) objectiver (дієсл.) objectionnable (прикм.) objection (ім.) objectivité (ім.) objecter (дієсл.) objectif (прикм.) objectif (ім.) objecteur (ім.) objectivation (ім.) objectivisme (ім.)