objet

Загальний іменник

Складове розкладання

objet

від латинського objectum («те, що поставлено попереду»), дієприкметник минулого часу середнього роду від objectus. (1346) [object]].

Визначення

philosophie
philosophie
grammaire

Синонім

Антонім

Множина

objets

Гіперонім

Переклади

  • німецьканімецька:Objekt
  • англійськаанглійська:subject
  • арабськаарабська:شيء
  • данськаданська:ting
  • іспанськаіспанська:objeto
  • фінськафінська:esine
  • італійськаіталійська:cosa
  • японськаяпонська:
  • голландськаголландська:voorwerp
  • польськапольська:obiekt
  • португальськапортугальська:artigo
  • російськаросійська:вещь
  • шведськашведська:objekt

Див. також

objectal (прикм.) objectiver (дієсл.) objectionnable (прикм.) objection (ім.) objectivité (ім.) objecter (дієсл.) objectif (прикм.) objectif (ім.) objecteur (ім.) objectivation (ім.) objectivisme (ім.)