nom

Загальний іменник

Складове розкладання

nom

від латинського nomen (ім'я). Подібний корінь знаходиться в давньогрецькій мові ὄνομα, ónoma («ім'я»).

Визначення

linguistique
grammaire
grammaire

Синонім

Множина

noms

Гіпероніми

Гіпонім

-onyme

Переклади

  • німецьканімецька:Substantiv
  • англійськаанглійська:substantive
  • арабськаарабська:اسم
  • китайськакитайська:名词
  • корейськакорейська:명사
  • данськаданська:substantiv
  • іспанськаіспанська:sustantivo
  • фінськафінська:substantiivi
  • грецькагрецька:ουσιαστικό
  • івритіврит:שם עצם
  • хіндіхінді:संज्ञा
  • італійськаіталійська:nome
  • японськаяпонська:名詞
  • голландськаголландська:substantief
  • польськапольська:rzeczownik
  • португальськапортугальська:substantivo
  • російськаросійська:имя существительное
  • шведськашведська:nomen
  • тайськатайська:นาม
  • турецькатурецька:ad
  • українськаукраїнська:іменник

Див. також

innommé (прикм.) nommer (дієсл.) nominal (прикм.) nommage (ім.) nomination (ім.) dénominateur (ім.) dénominatif (прикм.) dénomination (ім.) dénommer (дієсл.) innomé (прикм.) innommable (прикм.) nominalisme (ім.) nominaliste (прикм.) nominaliste (ім.) nominatif (прикм.) uninominal (прикм.) dénominer (дієсл.) nominateur (ім.) nominer (дієсл.) nominaliser (дієсл.)