monothélitisme

Загальний іменник

Складове розкладання

monothélitisme

Етимологія

mono-, du grec ancien « seul », et terme grec ancien signifiant « vouloir ».

Визначення

1. Doctrine qui admettait dans le Christ deux natures distinctes, l'une divine, l'autre humaine, mais laissant à la première toute volonté. théologie

Див. також

volitionnel (прикм.) monothélisme (ім.) vouloir (дієсл.) vouloir (ім.) volitif (прикм.) revouloir (дієсл.) volition (ім.) monothélite (прикм.) monothélite (ім.)