juge

від латинського jūdĭcem, знахідний відмінок jūdex, похідне від jūs («право», «правосуддя») та dīcĕre («говорити»), від кореня deik- («показувати»). Однак французька форма juge не може фонетично походити від jūdĭcem. Очікувалося б juce (ніколи не засвідчено). Можна припустити, що форма juce, якщо вона існувала (?), могла бути перероблена в до літературний період на основі juger (походить від jūdĭcare). Інша можливість: juge може походити від форми jūdĭcum, аналогічної до mĕdĭcum («лікар»), яка дала miège у старофранцузькій мові.