découpler

дієсловоЗагальний іменник

Складове розкладання

découpler

Етимологія

mot voir dé- et coupler.

Визначення

1. Action de découpler les chiens.: Au premier découpler.

Кон'югація

→ Кон'югація "découpler"

Синонім

découple

Див. також

coupleux (прикм.) découplées (дієсл.) découplant (дієсл.) découplez (дієсл.) découplent (дієсл.) découplais (дієсл.) découplait (дієсл.) découplions (дієсл.) découpliez (дієсл.) découplaient (дієсл.) découplai (дієсл.) découplas (дієсл.) découpla (дієсл.) découplâmes (дієсл.) découplâtes (дієсл.) découplèrent (дієсл.) découplerai (дієсл.) découpleras (дієсл.) découplera (дієсл.) découplerons (дієсл.)