doit

Загальний іменникдієслово

Складове розкладання

doit

Етимологія

du latin debitus , voir devoir.

Визначення

1. Troisième personne du singulier de l'indicatif présent de devoir.

Див. також

due (прикм.) due (дієсл.) dusse (дієсл.) dus (прикм.) dus (дієсл.) dûtes (дієсл.) dues (прикм.) dues (дієсл.) devoir (дієсл.) dû (прикм.) dû (дієсл.) DUT (ім.) doivent (дієсл.) durent (дієсл.) devaient (дієсл.) devais (дієсл.) devait (дієсл.) devez (дієсл.) devons (ім.) devons (дієсл.)