cultivé

прикметникЗагальний іменник

Складове розкладання

cultivé

Етимологія

participe passé du verbe cultiver, utilisé comme adjectif et substantivé.

Визначення

1. Homme qui a de la culture, de la connaissance.

2. Arbre provenant de culture.

Див. також

cultiviez (дієсл.) cultivas (дієсл.) cultivâmes (дієсл.) cultiverons (дієсл.) cultiverez (дієсл.) cultiveront (дієсл.) cultivasse (дієсл.) cultivasses (дієсл.) cultivât (дієсл.) cultivassions (дієсл.) cultivassiez (дієсл.) cultivassent (дієсл.) cultiverais (дієсл.) cultiverions (дієсл.) cultiveriez (дієсл.) cultivâtes (дієсл.) cultiver (дієсл.) cultivé (прикм.) cultive (дієсл.) cultivée (прикм.)