couché

прикметниквигук

Етимологія

participe passé adjectivé de coucher.

Визначення

1. Ordre donné à une bête de s'allonger.: Médor, aux pieds ! couché ! panier !

Синонім

coucouche

Див. також

couchas (дієсл.) couchâtes (дієсл.) couchasse (дієсл.) couchasses (дієсл.) couchassions (дієсл.) couchassiez (дієсл.) couchassent (дієсл.) couché (прикм.) coucher (дієсл.) couchée (дієсл.) coucha (дієсл.) couchai (дієсл.) couchaient (дієсл.) couchais (дієсл.) couchait (дієсл.) couchâmes (дієсл.) couchât (дієсл.) couchées (прикм.) couchées (дієсл.) couchent (дієсл.)